Вигляд з повітря на Агіос-Георгіос у димі Піргос (Еліда): будинки розкидані серед оброблених схилів.Агіос-Георгіос — село в Еліді, на заході Пелопоннесу, осередок однойменної громади в складі диму Піргос. Воно належить до муніципальної одиниці Піргос у периферії Західна Греція. За переписом 2021 року громада налічувала 668 постійних мешканців, що ставить її серед невеликих поселень в околицях головного міста Еліди.
З висоти видно розріджену забудову: будинки розкидані між обробленими ділянками й деревами. Черепичні дахи повторюються на значній частині села, а дороги йдуть за нерівностями рельєфу. За будинками тягнуться невисокі засаджені схили, у багатьох місцях з оливами.
Розташування та вигляд поселення
Сільським і рівнинним визначала муніципальний округ Агіос-Георгіос статистична класифікація перепису 2001 року; у тій самій таблиці подавалася висота 60 метрів. Означення «рівнинний» стосується статистичної класифікації місцевості й цілком узгоджується з невисокими підвищеннями в ландшафті, як-от тими, що видніються довкола села.
Знімок із дрона дає змогу простежити зв’язок житлової забудови з навколишніми угіддями. Між будівлями лишаються відкриті ділянки землі, подвір’я й невеликі оброблені площі. Подекуди будинки тісніше збиваються докупи, подекуди стоять віддалік, і зелень сягає самих узбіч доріг.
Маємо планування, в якому сільськогосподарське довкілля лишається видимим навіть усередині села. Зображення фіксує це просторове сусідство, хоча, звісно, не дає підстав для висновків про заняття мешканців чи їхні теперішні джерела доходу.
Від самостійної громади до диму Піргос
В адміністративному архіві EETAA — Грецької агенції місцевого розвитку та місцевого самоврядування — громада Агіос-Георгіос спочатку значиться в номі Ахея і Еліда. Адміністративною зміною, оприлюдненою в грецькому урядовому віснику (FEK 115, серія A) від 16 квітня 1930 року, її було передано до ному Еліда. Запис стосується перепідпорядкування вже наявної громади.
Кілька десятиліть по тому настала реорганізація місцевого самоврядування 1997 року. На підставі FEK 244, серія A, від 4 грудня самостійну громаду скасовано, а поселення приєднано до диму Піргос. У пізніших переписах Агіос-Георгіос обліковується в складі муніципальної одиниці Піргос, зберігаючи свою назву як окрема громада.
Ці адміністративні акти дають конкретні хронологічні орієнтири в історії села в межах грецької держави. Щоб датувати перше поселення, потрібні натомість свідчення іншого роду — давніші переписи або документи, що однозначно стосуються саме цього місця.
Населення за останніми переписами
2011 року постійне населення місцевої громади Агіос-Георгіос становило 707 осіб. У публікації Грецького статистичного управління (ELSTAT) таке саме число подавалося й для однойменного поселення. За переписом 2021 року в муніципальній громаді Агіос-Георгіос зареєстровано 668 постійних мешканців.
| Рік перепису | Постійне населення громади |
|---|---|
| 2011 | 707 |
| 2021 | 668 |
Різниця становить 39 осіб, тобто скорочення приблизно на 5,5% за десятиліття. Із загальних чисел не видно, як ця зміна розподіляється між природним рухом населення та переїздами мешканців.
Обережності потребує й порівняння давніших переписних таблиць. Постійне населення стосується місця звичайного проживання, тоді як фактичне (de facto) населення охоплює тих, хто перебував у певному місці під час перепису. Ця відмінність впливає на зіставність цифр, особливо в невеликих громадах.
Фольклорний запис 1967 року
Для культурної історії Агіос-Георгіоса існує цілком конкретне університетське джерело. У репозитарії Афінського національного університету імені Каподистрії скаталогізовано фольклорну збірку Анастасії Александропулу, датовану 1967 роком і присвячену селу. Каталожний опис називає джерелом польове дослідження й відносить рукопис до звичаїв і обрядів та народної традиції.
Така збірка відкриває можливість вивчати місцеве життя поза адміністративними актами й переписними цифрами. Проте для опису конкретних звичаїв треба прочитати відповідні рукописні сторінки, зважаючи на час запису та на зібрані тоді свідчення. Документ представлено через Пергамос і Національний центр документації (EKT) у вигляді 43 цифрових файлів зображень.
