Феофан Стрелицас Батас: святий Яків Перський

Серед святих, що стоять у нижньому регістрі кафолікона монастиря святого Миколая Анапавсаса в Метеорах, святий Яків Перський одразу привертає погляд незвичним убранням: куполоподібним головним убором із загнутими догори червоними крисами, розкішними тканинами, що накладаються одна на одну, і довгими звислими рукавами, з яких виходять руки у вужчому вохристому вбранні. Розпис виконав критський чернець Феофан Стрелицас, відомий також як Батас або Феофан Критський, у межах оздоблення храму, завершеного в жовтні 1527 року. Під аркою, що обрамлює постать, святий стоїть фронтально, тримаючи хрест біля самого обличчя.

Тісний храм і ранній підпис

Вигляд монастирського комплексу визначив вузький майданчик скелі, що змусив будівлі здійматися ярусами, один над одним. Серед них розташований невеликий кафолікон неправильного плану зі стиснутою хрестово-купольною композицією, до якого із заходу прилягає літі – притвор із дерев’яним перекриттям. На поверхнях цього тісного простору Феофан розміщує численні зображення, відводячи святим на повний зріст нижню зону стін, найближчу до вірного.

Ктиторський напис зберіг його підпис: «χείρ Θεοφάνη μοναχοῦ τοῦ ἐν τῇ Κρήτη Στρελίτζας» («рука ченця Феофана Стрелицаса з Криту»). Згідно зі статтею в «Пандектісі», цей написаний з орфографічними помилками напис 1527 року є найранішою відомою згадкою про мистця. У Великій Лаврі на Афоні 1535 року формула стає коротшою – «διά χειρός κυρού Θεοφάνη μοναχού» («рукою кир Феофана, ченця»), і та сама стаття тлумачить відсутність прізвища та походження як ознаку слави, якої він тим часом набув. Різниця допускає таке припущення, але сама по собі не розкриває обставин, за яких було укладено обидва написи.

Народжений, найімовірніше, в Іракліоні в останні п’ятнадцять років XV століття, Феофан уже був ченцем, коли працював в Анапавсасі. Помер він у тому самому місті в лютому 1559 року. Розпис у Метеорах залишається його найдавнішим відомим підписаним і датованим монументальним ансамблем.

У документації ЮНЕСКО розписи 1527 року визнано ключовим орієнтиром для іконографічних і стилістичних рис поствізантійського малярства, вплив якого широко поширився й довго зберігався. Отже, їхнє значення стосується і шляху церковного малярства далеко за межами самого монастиря.

Постава, хрест і плащ під аркою

На глибокому, майже чорному синьому тлі вирізняється вохристий німб, обведений червоною та білою смугами. Нижче тло стає сіруватим і завершується темно-червоною зоною, на яку ступають черевики. Злегка розставивши стопи й повернувши носаки в різні боки, святий зберігає фронтальність торса, а нерівномірний розподіл складок надає поставі певної свободи.

У правій руці, ліворуч для глядача, він тримає майже вертикально тонкий світлий хрест. Пальці обхоплюють довге держално, що здіймається поруч із головою. Ліва рука опускається перед поясом і притримує оздоблений край плаща, збираючи тканину в дрібні складки.

Струнка постать набуває об’єму передусім завдяки вбранню. В обличчі довге каштанове волосся й борода, чітко розділена на два хвилясті кінці, вносять інший, тонший рух довкола спокійних рис. Погляд лишається зверненим до глядача.

Убрання східного вельможі

Біля шиї видно зеленкувату частину спіднього одягу з вохристою облямівкою. Над нею розгортається темно-синя сукня, складки якої прокреслено енергійними сіро-білими лініями: вузькі й майже горизонтальні довкола торса, нижче вони видовжуються в міру того, як тканина спадає до черевиків. Прямокутна вохриста декоративна нашивка розміщена перед животом, а на правому плечі святого видно ширшу смугу з темним спіралеподібним орнаментом.

Особливої уваги заслуговують рукави. Вузькі вохристі спідні рукави вкривають передпліччя й мають тонкі поперечні лінії, тоді як зовнішні, значно довші, звисають обабіч із відкритими отворами та оздобленими кінцями. Їхній внутрішній бік передано світлим тоном. Довкола пояса обгорнуто білясту тканину з червоними й темними смугами, зав’язану спереду, один її кінець спадає навскіс; її розташування дає змогу розпізнати в ній тканий пояс.

Червонувато-брунатний плащ вкриває ліве плече й огортає нижню частину тіла, місцями відкриваючи яскраво-червону підкладку. Групи білих цяток утворюють на тканині дрібні квіткові візерунки. Уздовж країв ідуть ряди більших білих цяток, наче перлинне гаптування, що навскіс перехрещуються на грудях і тягнуться до нижніх складок. По подолу синьої сукні широка вохриста смуга заповнена чорними звивистими пагонами.

Навіть серед такого багатого вбрання головний убір вирізняється особливо. Його сіро-блакитний купол, розчленований темними вертикальними лініями, несе на верхівці вохристу прикрасу у формі квітки. Широкі червоні криси з боків здіймаються загостреними кінцями зі світлими цятками, а над чолом підноситься друга, стояча прикраса – листоподібна й вохриста.

Східним вельможею постає Яків у цьому вбранні – із застереженням, що йдеться про мальовниче відтворення його походження та суспільного становища в межах поствізантійської іконографічної традиції. Використовувати це вбрання як пряме свідчення про справжній одяг перського придворного V століття не можна.

Згідно з синаксарною традицією, Яків посідав високе становище при дворі Єздигерда I, який правив у 399–420 роках, і його наступника Бахрама V. Захоплений царською прихильністю, він приніс жертву ідолам, доки лист від матері й дружини не привів його до покаяння. Далі були прилюдне визнання віри й мучеництво через послідовне відсікання членів, що завершилося відсіченням голови. Церква вшановує його пам’ять 27 листопада.

У розписі Анапавсаса мученицьку гідність позначено хрестом. Тіло зображено неушкодженим, а пишне вбрання лишається домінантним, що дає глядачеві змогу пов’язати становище при дворі з пізнішим визнанням віри. Цей зв’язок є інтерпретаційним прочитанням зображення.

Щодо критського підґрунтя мистця паралель пропонує дослідження Ціґаридаса, у якому ікону Успіння Богородиці, що походить із Каламбаки й зберігається в монастирі Варлаама, приписано Феофанові й датовано 1527 роком. Атрибуція спирається на іконографічну спорідненість з Успінням в Анапавсасі та на стилістичні риси, що нагадують Андреаса Рицоса. Вона стосується іншого твору й іншого сюжету, проте висвітлює зв’язок монументального малярства Феофана з традицією критських переносних ікон.

Лик і написання імені

На фотографічній деталі виразніше прочитується моделювання обличчя. Коричневий проплазмос, тобто темніший основний шар карнації, лишається видимим довкола очей і вздовж щік, а поверх нього лягають світліші вохристі тони. Тонкі білі мазки зосереджено під очима й обабіч носа. Дугасті брови підняті до середини чола над великими мигдалеподібними очима з червонувато-коричневими райдужками.

Довгий вузький ніс майже сягає тонких вусів, що обрамлюють червоні губи. У бороді хвилясті лінії йдуть за ростом волосся й унизу розділяються на два чіткі кінці. Так само опрацьовано й пасма, що спадають обабіч шиї трохи вище від плечей.

На темному тлі, поза німбом, білі літери називають ім’я святого. Ліворуч для глядача у вертикальному розташуванні читається «Ο ΑΓ(ΙΟΣ) ΙΑΚΩΒΟΣ». Праворуч – «Ο ΠΕΡCΙC», із місяцеподібними сигмами та йотою на місці ети в слові «Πέρσης».

Передача новогрецькою мовою

Обидві частини напису читаються разом: «Ο Άγιος Ιάκωβος ο Πέρσης», тобто «Святий Яків Перський».

На фотографіях помітно чимало пошкоджень, хоча постать лишається добре читабельною. Мережа тонких тріщин укриває головний убір і німб, відгалужуючись на обличчя. Більші втрати фарбового шару видно на лівому плечі святого й довкола пояса, а внизу виразна, майже вертикальна втрата перетинає одяг і сягає черевика. Фотографія дає змогу описати ці зміни; для визначення їхньої точної протяжності й характеру потрібне було б реставраційне обстеження.

Збереглися, проте, тонкі тональні переходи довкола очей, лінії бороди й значні частини оздоблення тканин. Там, де ліва рука притримує плащ, білі цятки облямівки досі йдуть за дрібними складками між пальцями.

Джерела та література

• Orthodox Church in America. Greatmartyr James the Persian. Lives of All Saints Commemorated on November 27.
• UNESCO World Heritage Centre. Meteora. World Heritage List, № 455.
• Інститут новогрецьких досліджень (Національний фонд наукових досліджень Греції). Στρελίτζας-Μπαθάς Θεοφάνης [Стрелицас-Батас, Феофан]. Έλληνες ζωγράφοι μετά την Άλωση (1450-1830) [Грецькі малярі після падіння Константинополя (1450-1830)], Pandektis, Національний центр документації.
• Tsigaridas, E. N. (2011). An unknown work by Theophanis the Cretan at Meteora. Δελτίον της Χριστιανικής Αρχαιολογικής Εταιρείας 22, 357-364.