Феофан Стрелідзас Батас: святий Христофор в Анапавсасі

У річковій воді, з малим Христом, що сидить у нього на лівому плечі, святий Христофор Феофана спирається на високий облистяний посох і повертає обличчя до дитини, яку несе. Стінопис належить до оздоблення кафолікона монастиря Святого Миколая Анапавсаса в Метеорах і є працею критського іконописця Феофана Стрелідзаса Батаса, датованою 1527 роком. Сюжет, дуже поширений у західному мистецтві, входить тут до розпису православного храму, а увага зосереджується на взаєминах двох постатей і на русі святого в прозорій воді.

Підпис 1527 року та іконописець

У ктиторському написі кафолікона Феофан називає своє ім’я та чернечий стан, а також критське походження. Анапавсас — найдавніший із його збережених підписаних і датованих стінописних ансамблів; від нього й починається надійно задокументований шлях його монументального малярства. Далі йдуть великі афонські праці: у Великій Лаврі 1535 року та в монастирі Ставронікіта 1546 року, де він працював разом із сином Симеоном.

Епіграфічні свідчення про цей шлях розглядає ієромонах Феофан Ставронікітіанос у дослідженні 2025 року, в центрі якого — відкриття фрагмента підпису майстра в кафоліконі Ставронікіти. Знахідка додала матеріальне свідчення до атрибуції тамтешніх стінописів, яка й раніше спиралася на стилістичні студії та на рукописну примітку про завершення розпису Феофаном і Симеоном у січні 1546 року.

Відкритішими лишаються питання про його діяльність до Метеорів. Марія Константудакі-Кітроміліду пропонує приписати Феофанові розписи кафолікона монастиря Святого Неофіта на Кіпрі, а його самого вміщує в часі приблизно між 1485 і 1559 роками. Вона пов’язує майстра також із Феофілактом, який підписав ікону Богородиці Енклістріані в тому самому монастирі, і пропонує ототожнити його з однойменним членом родини Стрелідзас-Батас, засвідченим на Криті в 1509 та 1517 роках. Ідеться про дослідницьку гіпотезу; в її межах зміну імені з Феофілакта на Феофана пов’язують із чернечим постригом, що передував роботі в Анапавсасі.

Метеори внесено до Списку світової спадщини 1988 року. У документації ЮНЕСКО стінописи Феофана 1527 року визнано основним орієнтиром щодо іконографічних і стилістичних рис поствізантійського малярства, а їхній вплив поширився за межі цього монастирського комплексу.

Постать під фестончастою аркою

Мальована фестончаста арка, виконана світлими сірими тонами, обрамлює верхню частину композиції. Під нею майже чорне тло дає чітко проступити золотому німбу й обрисам одягу. На загальній фотографії помітні втрати фарбового шару вздовж лівого краю, а нижче тріщина навскіс проходить біля посоху й тягнеться до води.

Христофор постає кремезним, у широкому кроці, з оголеними гомілками. Його права стопа, ліворуч для глядача, повернута в напрямку руху, тоді як друга лишається позаду; голова ж, усупереч рухові ніг, обертається до плеча, на якому сидить Христос. Цей невеликий поворот надає постаті внутрішньої рухливості, бо тулуб зберігає стійкість, якої вимагає хода.

Річка займає нижню частину композиції й сягає трохи нижче колін. Послідовними хвилястими лініями в сіро-блакитних тонах малар позначає її поверхню, залишаючи гомілки й стопи видимими крізь воду. Лінії проходять перед ногами, то густіші, то рідші, і тягнуться аж до країв зображення.

Дитя на плечі та посох, що зазеленів

Високо на лівому плечі святого сидить Христос, повернувшись до нього тілом. На ньому світлий сіро-блакитний хітон із дрібними червоними геометричними прикрасами та червоний гіматій, вільний кінець якого загортається позаду, праворуч на зображенні. Праву руку він простягає над головою Христофора й кладе на його волосся; у лівій тримає невеликий згорнутий білий сувій. Одна боса ніжка звисає перед грудьми святого, під краєм червоного вбрання.

Посох Христофор тримає правою рукою. Древко проходить майже через усю висоту зображення й завершується листям, що розкривається, наче невелика пальмова крона, поруч із німбом. Це листя пов’язане з чудом процвітання посоху, знаком божественності дитини в агіографічній оповіді. Тож у тому самому образі переправи через річку знаходить місце і деталь, що вказує на об’явлення Христа.

Написи

Білими літерами на темному тлі позначено імена постатей. Ліворуч від великого німба вертикально розміщено «Ο ΑΓΙΟΣ» у скороченому написанні, а праворуч ім’я Христофора розгортається в кілька рядків, з лігатурами та видовженими закінченнями літер. На розташування напису впливає нерівномірно розподілений вільний простір між одягом Христа і межею зображення.

Біля голови дитини видно «ΙϹ ΧϹ», усталені скорочення імені Ісус Христос, де місяцеподібна сигма має форму C. У німбі також проступають лінії вписаного хреста. Фотографічна деталь дає змогу розпізнати імена, проте не є достатньою підставою для певних висновків щодо наголосу в імені святого чи особи писаря.

Прочитання сучасною грецькою

Написи з розкриттям скорочень:

• «Ο ΑΓΙΟΣ ΧΡΙΣΤΟΦΟΡΟΣ»: «Ο Άγιος Χριστόφορος», тобто святий Христофор.
• «ΙϹ ΧϹ»: «Ιησούς Χριστός», тобто Ісус Христос.

Одяг, складки й обличчя

Застебнуте спереду на ряд круглих ґудзиків, сіро-блакитне верхнє вбрання облягає тулуб, а нижче підібране, щоб ноги лишалися вільними для переправи. Світла смуга підкреслює його розріз, а зібрана тканина утворює великі вигнуті складки, розвиненіші на правому боці фотографії, там, де лежить ліва рука святого. З-під верхнього вбрання видно світлий одяг, що закриває стегна й закінчується приблизно на рівні колін.

Червоний плащ зав’язаний спереду, високо на грудях, великим вузлом. Він лягає на плечі й спадає позаду постаті до колін, а його краї загортаються назовні. Угорі червона поверхня плаща наближається до гіматія Христа, нижче обрамлює сіро-блакитне вбрання. Світлі лінії на тканинах ідуть за різними напрямками складок, особливо довкола ліктя та у великому загині під лівою рукою.

В обличчі опрацювання стає тоншим. Каштанове хвилясте волосся обрамлює щоки й сягає потилиці, а борода поділена на дрібні пасма довкола підборіддя. Теплими тонами шкіри та глибшими тінями навколо очей і вздовж носа виліплено об’єм голови. Погляд спрямований на Христа, без помітної зміни у виразі вуст.

Евтимій Цигаридас дослідив переносну ікону Успіння Богородиці, що походить з однойменного храму в Каламбаці й зберігається в монастирі Варлаама; він приписує її Феофанові та датує 1527 роком. Його атрибуцію підтримують майже тотожна іконографія з «Успінням» в Анапавсасі та стилістична спорідненість з Андреасом Рицосом. У Христофорі ж, як ми його читаємо, стриманість виразу стає особливо відчутною, коли зважити, якими скупими засобами передано спілкування з дитиною: досить повороту голови та напрямку погляду, тоді як руки зайняті посохом і зібраним одягом.

Святий Христофор Феофана і західна іконографія

Оповідь про те, як Христофор переніс Христа через річку, набула величезного поширення в західній середньовічній традиції. Опис відповідного полотна Джованні Баттісти П’яццетти в Метрополітен-музеї переказує сюжет «Золотої легенди» (Legenda aurea): незвичайно високий Христофор переносить малу дитину на протилежний берег, перш ніж та відкриває йому, що вона — Христос. Картина П’яццетти належить до 1730-х років; посилання на музей слугує тут для агіографічної оповіді й не є свідченням про безпосередній малярський взірець Феофана.

У критському середовищі контакт із західними сюжетами й манерами письма вже був усталеним. Анґеліка Лімберопулу розглядає замовлення ікон in forma latina та in forma greca на матеріалі нотаріальних архівів Кандії (Хандака). Серед досліджуваних нею іконописців є Ніколо Гріпіотіс (Nicolò Gripioti), що працював з 1491 до 1525 року і написав святого Христофора для каплиці родини Боно в домініканському монастирі святого Петра Мученика. Це свідчення показує, що сюжет фігурував у замовленнях до критських майстерень ще до розпису Анапавсаса.

Саме в цьому контексті можна зрозуміти вибір Феофана. Композиція пов’язана із західною іконографією святого, що несе Христа, а малярське опрацювання вписується в ціле православного кафолікона. Точне визначення конкретного венеційського взірця потребувало б спеціальнішого порівняльного обґрунтування, ніж те, що дають наведені джерела.

Цікавий і предмет у руці дитини. На невеликій дошці зі святим Христофором, яку Художній музей Філадельфії пов’язує зі школою Яна ван Ейка й датує приблизно 1460–1470 роками, Христос тримає кришталеву сферу, що стосується тягаря світу, який святий несе разом зі своїм малим пасажиром. У стінописі Анапавсаса він тримає згорнутий сувій, помітний як маленький білий мазок на червоному гіматії поруч із пальцями лівої руки.

Джерела та бібліографія

• Lymberopoulou, A. (2023). Post-Byzantine Cretan Icon Painting: Demand and Supply Revisited. Arts, 12(4), 139.
• Metropolitan Museum of Art (б. р.). Saint Christopher Carrying the Infant Christ (Giovanni Battista Piazzetta). The Met Collection, Нью-Йорк.
• Philadelphia Museum of Art (б. р.). Saint Christopher, бл. 1460-1470. Collection, Філадельфія.
• UNESCO World Heritage Centre (1988). Meteora. World Heritage List, № 455.
• Θεοφάνης Σταυρονικητιανός, Ιερομόναχος (2025). Η ὑπογραφὴ τοῦ Θεοφάνους τοῦ Κρητὸς στὴν Ἱ.Μ. Σταυρονικήτα Ἁγίου Ὄρους [Підпис Феофана Критського у святому монастирі Ставронікіта на Афоні]. Βυζαντινά Σύμμεικτα, 35, 349-373.
• Κωνσταντουδάκη-Κιτρομηλίδου, Μ. (2023). Οι τοιχογραφίες στο καθολικό της μονής Αγίου Νεοφύτου: εικονογραφία, καλλιτεχνική ταυτότητα και ο κρητικός Θεοφάνης στη βενετική Κύπρο [Стінописи кафолікона монастиря Святого Неофіта: іконографія, мистецька ідентичність і критянин Феофан на венеційському Кіпрі]. Δελτίον της Χριστιανικής Αρχαιολογικής Εταιρείας, 42 (2021), 197-238.
• Τσιγαρίδας, Ε. Ν. (2001). Άγνωστο έργο του Θεοφάνη του Κρητός στα Μετέωρα [Невідомий твір Феофана Критського в Метеорах]. Δελτίον της Χριστιανικής Αρχαιολογικής Εταιρείας, 22, 357-364.