Богородиця з Дитям на троні в апсиді церкви Святої Софії в Салоніках; трон і підніжжя переривають давніший напис.Біля основи конхи, там, де чорні літери пролягають золотою мозаїкою, трон Богородиці перериває напис і займає частину молитви про утвердження храму. Саме з цієї зустрічі образу з давнішим текстом можна простежити послідовність втручань в апсиді церкви Святої Софії в Салоніках, де Богородиця на троні з Христом замінила великий хрест. Його сліди ледь помітні на золотому тлі, як зазначає Ефорат старожитностей міста Салоніки в описі мозаїчного оздоблення пам’ятки.
Посеред широкої золотої поверхні група Матері й Дитяти притягує погляд фронтальністю ликів. Нижче складки одягу й нерівномірне розташування рук ускладнюють прочитання сидячої постаті, особливо в зоні між стопами Христа й колінами Богородиці.
Давніше оздоблення і проблема датування
З добою Костянтина VI та його матері Ірини пов’язують аніконічне мозаїчне оздоблення вівтаря з хрестами та геометричними чи рослинними мотивами. Імператорські монограми разом із монограмою єпископа Феофіла дають хронологічну опору для цього етапу, який Робін Кормак відносить до 780–797 років. До того самого декоративного ансамблю він зараховує великий хрест у консі та написи, що супроводжували золоте поле.
Значно менш певним лишається датування Богородиці на троні. В архівному записі про рисунок апсиди Британська школа в Афінах називає ймовірним часом заміни хреста XI століття. До того самого століття зображення відносить і дослідницька база даних Сассекського університету, водночас фіксуючи висловлене в літературі припущення про IX століття. Розбіжність стосується самого датування Богородиці з Дитям, тож його слід подавати з відповідним застереженням.
У своєму дослідженні мозаїк апсиди Кормак надає особливої ваги тому, як трон і підніжжя вторгаються в смугу напису: щоб розмістити нову композицію, центральну частину напису було вилучено. Це спостереження засвідчує послідовність робіт, проте само собою не визначає часу заміни.
Богородиця з церкви Святої Софії в Салоніках у консі апсиди
Значна частина чверті сфери, тобто вигнутої поверхні, що перекриває апсиду, лишається вільною довкола центральної постаті. Від широкого німба до взуття й підніжжя Богородиця виступає на золоті чітким контуром, а орнаментальні стрічки повторюють архітектурну кривизну й обрамлюють зображення.
Темний мафорій покриває голову та плечі; його золота облямівка обводить лице й спускається до торса. У бічних складках з’являються червоні площини, нижню частину шат займають сині й темні тони. Ближче до колін тканина лягає широкими дугами, заломи яких прокреслено тонкими лініями кубиків, і анатомію під нею не скрізь легко вгадати.
Угорі, перед грудьми Матері, зображено Христа в золотаво-жовтих шатах із червоними лініями складок. Праву руку Він простягає ліворуч від глядача, а в лівій тримає світлий згорнутий сувій. На Його плечі спочиває ліва рука Богородиці; права розташована значно нижче, під Його стопами, на зібраній тканині на колінах, і тримає білу хустку.
Відстань між стопами Дитяти й опущеною рукою Богородиці робить цей своєрідний устрій особливо відчутним, а на великому плані композиції його видно ще виразніше.
Центральна група Богородиці з Дитям: ліва рука Богородиці на плечі Христа, права низько на колінах.Обабіч проступають червоні подушки із синьою облямівкою та частини оздобленого трону. З обох боків звисають білі тканини з темним лінійним візерунком, а вздовж основи тягнуться дрібні світлі кубики, викладені, наче ряди коштовних прикрас.
Моделювання ликів
Великі очі Богородиці з темними зіницями й різкими контурами визначають суворий вираз лиця. Над ними вигинаються брови, видовжений ніс набуває світлого ребра серед теплих тонів карнації; маленькими й стуленими лишаються уста, а червоний колір губ знову, інтенсивніше, з’являється на щоках.
Лик Богородиці великим планом: видно вигнуті ряди кубиків під очима та на шиї.На великому плані роботу мозаїстів можна простежити навіть у дрібних змінах напрямку довкола повік. Під очима ряди утворюють концентричні дуги й тягнуться до щік, а білі кубики зосереджуються на чолі та довкола уст. Моделювання лишається виразно лінійним, кольорові зони зберігають чіткі межі, особливо вздовж носа й нижньої щелепи. На шиї, де чергуються світлі й темніші дуги, той самий прийом стає ще наочнішим.
Голова Христа з хрещатим німбом, фрагмент зображення Богородиці з Дитям.Лик Христа округліший, з великими очима й маленькими устами; каштанові кубики волосся викладено хвилястими рядами над чолом. Голову оточує золотий хрещатий німб: три видимі рамена хреста передано білими кубиками в обрамленні червоних і зелених рядів, що вирізняються на темному мафорії.
Витка гілка і напис
Уздовж основи конхи пролягає стрічка з виткою золотою гілкою на зеленому тлі, вигнуті пагони якої закінчуються листками плюща. Тонкі білі смужки обмежують орнаментальну зону, над якою йде напис чорними літерами, пристосований до кривизни апсиди.
Текст подано з розкритими скороченнями в круглих дужках, а квадратні дужки позначають відновлення втраченої центральної частини:
Κ(ύρι)ε ὁ Θ(εὸ)ς τῶν π(ατέ)ρων ἡμῶν στερέωσον τὸν οἶκον τοῦτον ἕως τῆς συντελεί[ας τοῦ αἰῶνος ἀσάλευ]τον πρὸς δόξαν σὴν καὶ τοῦ μονογενοῦ(ς) σου Υ(ἱο)ῦ καὶ τοῦ Παναγίου σου Πν(εύμα)τος.
Переклад
Господи, Боже отців наших, утверди дім цей непохитним до скінчення віку, на славу Твою і Єдинородного Твого Сина, і Пресвятого Твого Духа.
Молитва про утвердження храму надає написові літургійного характеру, а її формулювання відсилає до молитов чину освячення храму. Посередині його протяжності, якраз там, де відновлюється згадка про скінчення віку, нині вклинюється підніжжя постаті на троні, а літери знову з’являються праворуч від нього, трохи вище за рослинний орнамент.
