Ганс фон Ахен: «Алегорія Миру, Мистецтва і Достатку»

Здіймаючи оливкову гілку під важкою червоною завісою, центральна жіноча постать в «Алегорії Миру, Мистецтва і Достатку» Ганса фон Ахена широким жестом поєднує персонажів і предмети щільно збудованої сцени, де людська тілесність співіснує з емблемами знання. Картину написано 1602 року олією на полотні, її розміри — 197 × 142 см; вона зберігається в Ермітажі в Санкт-Петербурзі. У центрі її уваги — зв’язок мирного життя з мистецькою творчістю й добробутом, висловлений через жіночі персоніфікації.

Постаті та побудова сцени

Центр композиції посідає персоніфікація Миру. Постать сидить, повернувши торс до глядача й спрямувавши коліна ліворуч, тоді як голова схиляється в протилежний бік. Її світле тіло, що вирізняється на тлі темного вбрання постаті позаду, збирає на собі світло. Тонка прозора тканина спадає низько на стегна й тягнеться складками між тілами, даючи змогу прочитати вигин сидячої пози.

За Миром з’являється уособлення Мистецтв і наукового знання. Ліворуч можна розрізнити сферу з металевими кільцями — інструмент, пов’язаний з астрономією, а нижче зібрано малярське приладдя та інші предмети. Мін-Лін Цай у своєму дослідженні пов’язує присутність астрономічної сфери, разом із палітрою та скульптурою, із прагненням домогтися визнання малярства і скульптури заняттями, рівними вільним мистецтвам, тобто дисциплінам ученої освіти.

Ще нижче, спиною до глядача, постать Достатку тримає золоту чашу й підводить обличчя до Миру. Брунатно-золотава тканина, що огортає її тіло, стелиться в правому куті, біля рогу з плодами. Таким розташуванням постать уводить у картину другий рівень споглядання: глядач стоїть віч-на-віч із Миром і водночас стежить за іншою постаттю, яка звертається до нього з невеликої відстані.

Простір лишається тісним. Над головами завіса загортається великими дугами, залишаючи між складками лише вузький просвіт із небом і листям.

Мир і місце мистецтв

Біля підніжжя сцени, між стопами й тканинами, зібрано предмети військового спорядження. Їхнє низьке розташування щодо піднятої гілки дозволяє прочитати композицію як утвердження такого стану, за якого можуть розвиватися мистецтва. Цай співвідносить відкладені обладунки з іконографічною традицією Венери і Марса та вказує на імперський вимір сюжету. Таке тлумачення вміщує картину в середовище Рудольфа II, при дворі якого працював художник.

Проте в самому зображенні зв’язок понять розгортається передусім через дотик тіл. Постать позаду наближається до Миру, її рука торкається його плеча, а Достаток із переднього плану обертається до їхньої спільної зустрічі. Між абстрактними значеннями емблем так вклинюються жести близькості, і повільні повороти голів разом із поглядами утримують сцену в тісному колі.

Маньєристична форма і споріднена композиція

Видовжений торс, мала голова й витончено окреслені пальці надають постаті Миру тієї вишуканої елегантності, що відзначає маньєризм. Термін позначає тут трактування людської постаті з підкресленими пропорціями та складними позами, що особливо помітно в зсуві між тазом і плечима. Освітленим поверхням тіла відповідають глибокі тіні, а червоний колір завіси повертається в одязі позаду постатей.

Те саме композиційне рішення фон Ахен використав і для іншого сюжету. Каталог збірок Ліхтенштейнів зіставляє «Діану та німф, що відпочивають після полювання», твір близько 1602 року, з підписаною й датованою «Алегорією» з Ермітажу, наголошуючи на близькій подібності композиції. У мисливському сюжеті атрибути постатей змінюються: спис і тварини визначають ідентичність Діани, тоді як характерна видовжена жіноча постать зберігається.

Порівняння показує, наскільки вагому роль відіграють предмети в прочитанні ермітажної картини. Поза тіла могла повернутися в іншій оповіді. Тут же гілка, що здіймається високо перед завісою, і сфера, яка вимальовується нижче, ліворуч, визначають зміст зустрічі.

Джерела та література

• LIECHTENSTEIN. The Princely Collections, Вадуц — Відень. Diana and her Nymphs Resting after the Hunt. Електронний каталог збірки, інв. № GE 2418.
• Tsai, Ming-Ling (2021). «Hans von Aachen’s Allegorical Representations of the Arts, and His Newly Identified Painting Allegory of the Arts». EURAMERICA, 51(1), 1–60. DOI: 10.7015/JEAS.202103_51(1).0001.