Смерть Бальдра і гілка омели: зрада Локі та провістя Рагнароку

Гьод пронизує Бальдра довгою червоною зброєю, а Локі нахиляється до його вуха; ілюстрація ісландського рукопису 1760 року.
Смерть Бальдра: ліворуч Гьод, з-за його плеча визирає Локі. Туш і кольорові розмивки на папері, 1760 рік, приписується Якобу Сігурдссону. Королівська бібліотека, Копенгаген, NKS 1867 4to, арк. 96 зв.

Смерть Бальдра, сина Одіна і Фрігг, — одна з найтяжчих утрат, яких зазнають боги в скандинавській міфології; вона пов’язана з рухом до Рагнароку, останньої битви, що призведе до загибелі світу перед його оновленням. Відому історію — клятву Фрігг, омелу та сліпого Гьода (Höðr), який за підказкою Локі кидає смертоносний пагін, — найповніше переказав ісландський книжник Сноррі Стурлусон. Поетичні пам’ятки зберігають окремі її епізоди, тоді як у данського історика Саксона Граматика протиборство набуває іншої форми: без Локі й без фатальної рослини.

Джерела міфу про Бальдра

Найдокладніша розповідь міститься у «Видінні Гюльві» (Gylfaginning). Цей твір становить головну міфологічну частину «Молодшої Едди», яку приписують Сноррі Стурлусону (1179–1241) і яку було укладено близько 1220 року, приблизно через два століття після офіційного прийняття християнства в Ісландії 999 або 1000 року. Сам християнин і книжник, Сноррі зібрав давніший матеріал про міфологію та поетичне мистецтво, часто наводячи вірші як свідчення того, про що розповідав. Тож його праця позначена печаткою XIII століття навіть там, де зберігає значно давніші перекази.

Серед еддичних пісень «Пророцтво вельви» (Völuspá) вписує долю Бальдра в ширшу оповідь про початок і кінець світу. Головним текстуальним свідком пісні є Королівський кодекс (Codex Regius) «Старшої Едди», рукопис близько 1270 року. В іншому кодексі, AM 748 I a 4to, написаному близько 1300 року, збереглася коротка пісня «Сни Бальдра» (Baldrs draumar). Дати рукописів визначають час запису текстів; коли постали самі пісні та якими були їхні послідовні редакції, досі лишається предметом дискусії.

Давніше свідчення про похорон бога, яке можна датувати, дає «Драпа про дім» (Húsdrápa) скальда Ульва Уггасона, що її зазвичай відносять до кінця X століття, приблизно до 985 року. Пісня описувала міфологічні сцени на дерев’яному оздобленні ісландської зали й дійшла до нас лише фрагментами в «Едді» Сноррі.

Сни Бальдра і клятва Фрігг

Найкращим з-поміж асів зображує Сноррі Бальдра — він такий вродливий, що від його обличчя ніби ллється світло. На його мудрості й лагідності опис затримується, перш ніж оповідь перейде до тривожних снів, які віщують йому смертельну небезпеку.

Коли Бальдр розповів богам про свої сни, вони радилися, як його вберегти. Фрігг узяла клятву з вогню і води, із заліза та всіх інших металів, з каменів, землі й дерев, а також із хвороб, звірів, птахів, отрут і змій, що ніщо з цього не заподіє йому шкоди. Вважаючи його безпеку забезпеченою, аси почали розважатися, випробовуючи її: Бальдр стояв посеред їхнього зібрання, а решта кидала в нього стріли й каміння або намагалася вдарити, щоразу дивуючись, що він лишається неушкодженим.

У «Снах Бальдра» про клятву Фрігг не йдеться, натомість на перший план виступає тривога перед прийдешнім. Верхи на восьминогому Слейпнірі Одін спускається до підземного світу й викликає з могили провидицю, якій називається Вегтамом. Від неї він дізнається, що мед уже зварено на прийом Бальдра, що його вбивцею стане Гьод і що Рінд народить йому месника. Мовчання пісні про інші епізоди обмежує те, що з неї можна вивести про тодішню форму всієї історії.

Гілка омели і рука Гьода

Невразливість Бальдра Локі не до вподоби. Сноррі фіксує цю реакцію, не розгортаючи глибшого мотиву, і відразу показує, як Локі, перекинувшись жінкою, приходить до Фрігг у Фенсалір. Розпитуваннями він вивідує те, що йому потрібно: на захід від Вальгалли росте пагін, mistilteinn, тобто омела, з якого богиня не взяла клятви, бо вважала його надто молодим.

Узявши рослину, Локі повертається до зібрання і підходить до Гьода, що стоїть осторонь, бо сліпий. Гьод пояснює, що не бачить, де Бальдр, і не має зброї; Локі дає йому омелу й обіцяє вказати ціль, умовляючи вшанувати брата, як роблять інші. Пагін пронизує Бальдра, і той падає мертвим.

У Сноррі, де вжито слова на позначення прута і метального знаряддя, точна форма зброї лишається нез’ясованою. Так само «Пророцтво вельви» говорить про смертоносний пагін, що постав із тонкої рослини. Переклади, які називають його стрілою чи списом, спираються на цю мову, проте давні джерела не дають докладного опису того, як його виготовлено.

Заніміли боги над тілом Бальдра, а священна недоторканність місця не дозволяла помститися негайно. Найтяжче відчув утрату Одін, бо краще за інших розумів, яке лихо спіткало асів.

Подорож Гермода і сльоза, яку не пролито

Фрігг запитала, хто погодиться вирушити до Гель і домовитися про повернення її сина. Це ім’я означає і володарку підземного світу, і її царство. Доручення взяв на себе Гермод, син Одіна, вирушивши на Слейпнірі.

Тим часом боги перенесли тіло Бальдра до моря, щоб спалити його на кораблі Гринггорні. Не змігши зрушити судно, вони покликали велетку Гюррокін, яка приїхала на вовку зі зміями замість віжок і штовхнула корабель так сильно, що здригнулася земля. Коли тіло перенесли на борт, дружина Бальдра Нанна померла з горя, і її поклали на те саме вогнище. Тор освятив його своїм молотом, а Одін додав золотий перстень Драупнір.

Дев’ять ночей їхав Гермод темними долинами, доки не дістався річки Г’єлль, а звідти вирушив до оселі Гель, де знайшов Бальдра на почесному місці. Щоб відпустити його, Гель поставила умову: хай усі речі світу, живі й неживі, оплачуть його. Досить було однієї відмови, щоб він залишився в неї.

Посланці богів просили про цей загальний плач, і відгукнулися люди, звірі, земля, каміння, дерева й метали. У волозі, що виступає, коли замерзлі предмети вносять у тепло, Сноррі впізнає їхні сльози. Проте в одній печері велетка Текк відмовилася плакати й заявила, що Гель може залишити собі те, що має. Оповідач переказує переконання, ніби під її личиною ховався Локі, зберігаючи це твердження як думку, приписувану іншим.

Покарання Локі і шлях до Рагнароку

Коли повернення Бальдра не вдалося, Локі сховався в подобі лосося, але боги його впіймали. Його прив’язали на каменях кишками одного з його синів, а Скаді закріпила над ним отруйну змію. Біля нього дружина Сігюн тримає чашу й збирає отруту; коли вона відходить, щоб її спорожнити, краплі падають йому на обличчя, і від його корчів здригається земля. Так оповідь пояснює землетруси, а Локі лишається зв’язаним аж до Рагнароку.

У «Пророцтві вельви», як його подає наукове видання Едварда Петтіта, строфи 31–34 версії Королівського кодексу пов’язують долю Бальдра з омелою та кидком Гьода. Далі йдуть помста новонародженого брата загиблого, плач Фрігг і образ в’язня, схожого на Локі, поруч із яким Сігюн. Месник, якого в «Снах Бальдра» названо Валі, обертається проти Гьода, безпосереднього вбивці.

Згодом, коли провидиця описує землю, що знову постає після загибелі світу, Бальдр і Гьод знову з’являються разом. Переказ про повернення обох братів зберігає і Сноррі, зараховуючи їх до богів, які населятимуть оновлений світ.

Провину Локі засвідчено також у «Сварці Локі» (Lokasenna). У словесному двобої з богами на бенкеті він хизується перед Фрігг, що саме через нього немає Бальдра, який уже ніколи не в’їде верхи до палат. Це свідчення важливе для вивчення міфу, бо пов’язує Локі із загибеллю Бальдра й поза прозовою оповіддю Сноррі.

Версія Саксона Граматика

У третій книзі «Діянь данів» (Gesta Danorum), твору, завершеного на початку XIII століття, Саксон Граматик розповідає про суперництво у війні й коханні. У межах свого евгемеристичного підходу, що переносить богів у позірне людське минуле, він представляє Готера (Hotherus) смертним героєм і суперником Бальдера (Balderus), сина Одіна, у боротьбі за Нанну.

Нанна обирає Готера і стає його дружиною, а ворожнеча з Бальдером триває в низці битв. Щоб подолати невразливого супротивника, Готер здобуває надзвичайний меч у Мімінга, надприродної істоти, яка мешкає в пущі. Цією зброєю він завдає Бальдерові смертельної рани, і той помирає через три дні. Помсту бере на себе Боус, син Одіна і Рінди. У цій історії немає ні клятви Фрігг, ні омели, а відповідник Гьода зрячий і діє як свідомий супротивник.

Омела і Локі в науковій дискусії

У розлогій статті 2004 року, опублікованій у часописі Alvíssmál, Анатолій Ліберман розглядає труднощі, з якими стикається реконструкція міфу. Він зауважує, що омела не належить до місцевої флори Ісландії і має обмежене поширення в Норвегії та на півдні Швеції, і стверджує, що ісландські оповідачі, найімовірніше, знали її лише опосередковано. Слово mistilteinn він теж вважає ймовірним запозиченням із давньоанглійської, але відкидає тлумачення, за яким рослина виникла з хибного розуміння назви якогось меча.

Слідом за давнішою тезою Ойґена Моґка Ліберман убачає в співучасті Локі окремий розвиток норвезько-ісландської традиції. Його погляди — це пропозиції в межах тривалої наукової дискусії, до якої належать також зіставлення Джеймса Фрейзера з обрядами рослинності й порівняльні підходи Жоржа Дюмезіля. Розбіжність між збереженими оповідями, передусім між Сноррі та Саксоном, лишає відкритими питання про найдавніший релігійний зміст історії та про зміни, яких вона зазнала під час передавання.

Ілюстрація рукопису NKS 1867 4to

Едди й далі переписували в Ісландії за ранньомодерної доби, часто з малюнками, що вбирали міфологічних героїв в одяг, звичний для самих ілюстраторів. Паперовий рукопис NKS 1867 4to 1760 року, що зберігається в Королівській бібліотеці в Копенгагені, містить шістнадцять ілюстрацій на всю сторінку до «Едди» Сноррі та ще чотири зображення. Цифровий архів MyNDIR Університету Вікторії приписує ілюстрації Якобу Сігурдссону (1727–1779), а священника Олафура Бріньольфссона (1713–1765), якому також приписували цей рукопис, пов’язує з первісним володінням ним і його текстовим змістом.

На аркуші 96 зв. сцену вміщено під рамкою з червоною облямівкою та ісландським написом. Текст стисло переказує кидок омели за вказівкою Локі та загибель Бальдра, відсилаючи до сорок другої оповіді «Едди» за тією нумерацією, якої тут дотримується рукопис.

Ліворуч стоїть бородатий Гьод із заплющеними очима, у капелюсі з широкими крисами, і тримає обома руками довгу червону зброю, що пронизує тулуб Бальдра. З-за його плеча визирає Локі, майже торкаючись обличчям вуха Гьода й простягнувши одну руку. Бальдр праворуч відхиляється назад, зігнувши коліна й піднявши руку; на голові в нього убір, схожий на корону. Підписані над постатями імена допомагають їх розпізнати; в одязі переважають червоні й коричневі тони, поряд із синьо-зеленими площинами та смугастими панчохами.

Зброю зображено схематично, без помітного листя чи інших ботанічних ознак омели. Унизу, довкола ніг постатей, кілька кущиків рослинності та синьо-зелена смуга води доповнюють ґрунт.