Вершники серед зібраного натовпу перед будівлею з дерев’яним балконом. Місце й дату зйомки не встановлено.У Наусі саме музика звичаю «Генітсари і Булес» визначає шлях, яким ватага, булукі, проходить містом. Під зурну й даулі кожного танцюриста кличуть із його дому; далі різні наспіви супроводжують ходу та зупинки в кварталах. Цей обрядовий порядок описує картка Національного реєстру нематеріальної культурної спадщини, де зафіксовано зв’язок музики з рухами учасників. У 2020 році звичай внесено до національного реєстру нематеріальної культурної спадщини Греції.
Зигья і розподіл звучання
Зигья — так називають невеликий гурт інструментів, що грають разом у традиційній манері. Зурна (гр. зурнас), гучний духовий інструмент із подвійною тростиною, разом із даулі, великим двобічним барабаном, становить характерне поєднання такого роду, але трапляється й склад із двох зурн і одного даулі. Тоді примадорос веде мелодію, а пасадорос, або басадорос, зазвичай тримає ісон — тривалий тон, що є опорою всього звучання. Другий музикант може також долучатися до окремих мелодичних фраз, як пояснює органологічний опис на ceti.gr.
Конкретні зразки наусської практики зберегло видання Ліцею гречанок 2000 року, присвячене родині Псатас. У записах 1969 року Вангеліс Псатас грає на зурні, а його брат Дімітріс — на даулі. У матеріалі 1999 року звучать дві зурни, Вангеліса та його сина Дімітріса, із даулі Антоніса Псатаса. Видання Ліцею гречанок дає змогу простежити й різні склади гурту.
Очеретяна «цамбуна» зурни
У верхній частині інструмента розташована подвійна тростина — невелика очеретяна деталь, яку називають також «цамбуна». Її прив’язують до тонкої металевої трубочки, канелі, що своєю чергою вставляється в клефтіс на верхньому кінці дерев’яного корпусу. Будову інструмента описує запис «Зурнас» Центру дослідження грецького фольклору Афінської академії.
Під час гри обидві пластинки тростини вібрують. Мелодію формують аплікатура та керування диханням, а досвідчені зурнадзідес вдаються до безперервного (циклічного) дихання, щоб звук не уривався: під час короткого вдиху носом повітря, затримане в ротовій порожнині, і далі живить інструмент. В описі зурни, що ґрунтується на праці Фівоса Анояннакіса, пояснено також, як аплікатура та дихання служать мелодичним прикрасам. Відповідний уривок розміщено на ceti.gr.
Даулі та музичний крок
Двома різними паличками барабанщик працює по шкіряних мембранах. Важча калатушка, копанос, дає глибші удари, а тонкий прутик, верга, — вищі й легші. Натягування шкір потребує уваги, адже від нього залежить і різниця у звучанні двох боків інструмента, як описано на ipet.gr.
На цих розмаїтих ударах тримаються кроки. Барабанщик стежить за мелодичною фразою й відгукується на рух танцю, особливо коли змінюється шикування гурту.
Патинада супроводжує урочисту ходу від одного майдану до іншого. У Грецькій танцювальній пандекті описано шикування у дві лави, коли в певних місцях музики танцюристи обертаються обличчям одне до одного. Ці зміни пов’язані зі схрещенням шабель, так званих палес. Запис на dance-pandect.gr показує, наскільки тісно музика йде за жестами процесії.
Наспіви вулиці та квартали
Відповідність мелодії та місця пояснює фольклорист Такіс Баіцис у своєму усному свідченні для архіву Istorima. Для шляху до роздоріжжя Ламнія він згадує «Фурій» Рігаса. Від Каммени до Пульяни лунає патинада Пульяни, а в районі Митрополії починається патинада Іпатроса, під яку ватага переходить міст Батанья.
Від Кіоскі до Агіос-Георгіоса, за тією ж розповіддю, звучить «Кампана». Згодом, на підході до Алоній, ідуть мелодія «Катева Ленку» та патинада Алоній. Оповідач не раз відмежовує звичаї, які пам’ятає з давніших часів, від тих, що побутували в час інтерв’ю; це розрізнення варто мати на увазі й під час читання свідчення в Istorima Archive.
У дискографічній документації Ліцею гречанок патинади відокремлено від танців, що виконуються на зупинках. «Пападья» і «Макриниця», наприклад, зазначені як танці, а «Пульяна» і «Кампана» — як патинади. У каталозі Ліцею гречанок їхні назви збережено разом із відповідними записами.
Музична архітектура звичаю стає, отже, відчутною в переходах. Поки ватага просувається, знавець упізнає за наспівом квартал і етап шляху. Танцюрист чує зміну вже в русі, тримаючи своє місце поруч з іншими й чекаючи знаку до наступного жесту.
Убрання і «просопос»
Підготовка генітсара починається вдома, з допомогою рідних, які дбають про строй і закріплюють срібні прикраси. Коли підходить ватага й лунає «Залістос», танцюрист вітає її з вікна чи балкона, піднявши руки й струшуючи тулубом. Потім він сходить униз, прощається з рідними й приєднується до гурту. У картці нематеріальної культурної спадщини Греції описано й це привітання з невеликими підскоками, від яких дзвенять металеві прикраси.
Просопос із тарамбуло, задокументований у збірці Ліцею гречанок Науси, поєднує маску з вигадливим головним завоєм. В описаному предметі основа маски виконана з цупкої бавовняної тканини з гіпсом, а зсередини вона вкрита шарами воску. Назва «воскова маска», отже, вказує лише на один із матеріалів виготовлення.
На білій поверхні намальовано чорні брови й вуса, щоки й губи позначено червоним. На лобі вміщено круглий золотий знак. Крихітні отвори призначені для очей, носа й рота, а під тарамбуло є вовняна шапочка, до якої кріпиться маска. Ці подробиці стосуються конкретного музейного предмета на searchculture.gr.
Біля будівлі мерії ватажок ненадовго підіймає маску, щоб відкрити своє обличчя й попросити усталеного дозволу на проведення обряду. Надвечір, на Алоніях, учасники відкривають обличчя, і тепер до танцю можуть долучитися колишні генітсари без строю. Хода продовжується в бік Каммени, де відбувається останній танець дня, згідно з описом у реєстрі нематеріальної культурної спадщини Греції.
Джерела та література
- Афінська академія, Центр дослідження грецького фольклору. «Ζουρνάς». Запис колекції на SearchCulture.gr.
- Ανωγειανάκης, Φ. (1991). Ελληνικά λαϊκά μουσικά όργανα. 2-ге вид. Афіни: Мелісса. Цифрові уривки: «Ο ζουρνάς» і «Το νταούλι».
- Ліцей гречанок Науси. «Πρόσωπος με ταράμπουλο παραδοσιακής φορεσιάς Γενίτσαρου (Μπούλας) Νάουσας». Каталог колекції на SearchCulture.gr.
- Λύκειον των Ελληνίδων (2000). Νάουσα Ημαθίας, Μπούλες, Χοροί και Πατινάδες από το έθιμο της Αποκριάς με ζουρνατζήδες την οικογένεια του Βαγγέλη Ψαθά. Два компакт-диски та друкований буклет. Тексти Фівоса Анояннакіса, Такіса Баіциса та Лефтеріса Драндакіса.
- Μπάιτσης, Τ. «Η προσήλωση του λαογράφου Τάκη Μπάιτση στην προβολή και στην προστασία του εθίμου Γενίτσαροι και Μπούλες». Усне інтерв’ю; розмову вела Антонія Марковіті. Архів Istorima, EL-17048.
- Όμιλος Γενίτσαροι και Μπούλες (2019). «Γενίτσαροι και Μπούλες της Νάουσας». Картка елемента, Національний реєстр нематеріальної культурної спадщини Греції, внесення 2020 року.
- Пандекта грецького танцю. «Πατινάδα στη Νάουσα». Енциклопедія грецького танцю, стаття E-A8D7E.
